" Вишивати - оберігати, вірити, чекати!"

Вишиванка – символ України,

Кожної великої родини,

Нашої історії та мови

Залюбки вдягаємо її знову.

Директорка Тернопільської загальноосвітньої школи №4 ТЗОШ 4 Наталя Левенець разом із педагогічним колективом у своїй школі влаштували багатофункціональний волонтерський центр. Тут у спортзалі плетуть маскувальні сітки та кікімори, а в майстернях уроків технологій шиють комплекти спідньої білизни для військових. Вони з учнями та батьками заради воїнів готові хоч зірку з неба дістати, а якщо серйозно, то беруться за розв’язання найскладніших доручень тернопільської тероборони. 

Дев’ять років російсько-української війни директорка четвертої тернопільської школи Наталя Левенець присвячує позаурочний час допомозі бійцям військових бригад та батальйонів. В тому, що освітні заклади теж не мають права залишатися осторонь суспільних процесів, а надто, коли під час визвольної війни потрібна всіляка допомога армії, переконуєшся одразу в директорському кабінеті. Тут у керівниці Наталі Левенець на поличках відстріляні гільзи та снаряди. Їх подарували школі артилеристи 44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола. Воїни таким чином хотіли віддячити дітям і педагогам за тепло і турботу.

У четвертій школі Тернополя межа між вчительством, учнівством і волонтерством надто умовна. Бо з самого малечку і до старших класів у кожного з членів шкільного колективу є свої завдання та обов’язки. Найменші можуть малювати картини для благодійних ярмарків або аукціонів. Більш старші з батьками печуть смаколики. А в учнів 9 – 11 класів геть серйозні технічні завдання. Вони пліч-опліч із вчителями розкладають на підлозі матеріал і ріжуть, фарбують, шиють та плетуть маскувальні сітки для різної бойової техніки. Вчитель географії, він же завуч з виховної роботи, Mykola Fedoruts  разом із колегою викладачкою німецької мови Тетяною Демчук можна сказати вже аси у створенні основ сіток.

А тим часом на уроках технологій старшокласники закінчили виготовлення кікімор. Це маскувальний костюм бійця, що робить на великій відстані його невидимим  для ворога. 

Останніми роками тернопільські школярі із вчителями військовим 83-го батальйону105 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ передавали харчі, медикаменти, тепловізор та інші технічні засоби для ведення бойових дій. А в перші тижні і місяці повномасштабного вторгнення четверта школа для переселенців з різних міст України стала надійним прихистком, де дітей відволікали від пережитого стресу на майстер-класах і конкурсах в межах марафону «Єднання». А дорослі в цей час могли відвідувати індивідуальні та групові зустрічі з психологами місцевого педуніверситету. 

Взагалі, у тернопільській школі номер 4 по-особливому ставляться до атмосфери в спільноті та ментального стану учнівства. Директорка Наталя Левенець прагне продумувати найдрібніші деталі. Свою їдальню вони з учнями назвали «Кафе-клуб».  В коридорах лунають передачі шкільного радіо. А на ютуб-каналі регулярно з’являються передачі про здорове харчування, історію та розваги, створені власною медіастудією. Уявіть собі, підвальне приміщення, де облаштовано захисне укриття, педколектив перетворив на «Акваріум». Тут діти збираються за сигналом повітряної тривоги на різних творчих локаціях. У цьому я особисто переконався, коли почув термінове звукове сповіщення. Одразу ж без паніки разом із дітьми спустилися вниз.

Всередині укриття одночасно під час тривоги знаходиться майже сім сотень дітей. І при цьому повітря тут свіже. А все це через те, що під час ремонту підвалу були встановлені спеціальні прилади: «рекуператори повітря». Говорить Наталя Левенець.

За час вимушеної перерви під час тривоги діти встигають насміятися, пограти в ігри, а дехто береться за домашку чи online тести. Словом, тут немає місця для нудьги та тривоги.

Колись до початку російсько- української війни цю школу тернополяни по-між собою називали «москальською» - все через викладання російською мовою. А тепер тут всі найзаповзятіші патріоти України. Директорці Наталі Левенець найбільше хочеться, щоб її учні та учениці були, передусім, люблячими, товариськими, які вміють відчувати плече і ніколи не зрадять друзів та країну. Вона тішиться і надто хвилюється за випускників та батьків своїх учнів, що зараз на фронті. І саме тому не послаблює волонтерський рух в школі. Бо розуміє: вигризти перемогу можна тільки усім гуртом! Про це розповіла у програмі #Сили_добра на Українське радіо. Запис можна почути тут. Відтворюється на комп'ютерах і ноутбуках:

http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3447820

А перший епізод подкасту можете послухати  тут:

http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3445358

З Тернополя Володимир Носков для Українського радіо.

Перемога здобувається спільними зусиллями.

У тернопільській загальноосвітній школі № 4 ТЗОШ 4  з інформаційно-техноло¬гічним профілем навчання учні з педагогами під час благодійного балу зібрали понад вісімдесят тисяч гривень. За ці кошти буде придбано технічні пристосування до безпілотників, що допомагатимуть військовим новоствореної 33 Окрема Механізована Бригада нищити російського ворога. У цій школі з 2014 року діти з учителями поєднують навчання із волонтерством на користь армії. 

Високий стрункий хлопець у смокінгу, білій сорочці з метеликом та циліндром на голові старанно виводить фігури вальсу зі своєю партнеркою. Раз, два, три… Раз, два, три... Марк упевнено танцює з однокласницею Нелею. Сьогодні він у схвильовано-піднесен¬ому настрої - вперше на справжньому балу. Учень 9-А класу Марк Карсеєв в  тернопільській четвертій школі - рік. До незнайомого старовинного міста він із родиною переїхав далеко не з туристичних міркувань.Його рідна домівка в місті Пологи, що на Запоріжжі, від початку повномасштабного вторгнення росіян перебуває в окупації путінських терористів. Палаючий будинок, ракетні обстріли, відсутність електрики та зв’язку й агресія так званих визволителів – ось що встиг побачити в окупованих Пологах Марко Карсеєв. Він із батьками за великі кошти через кілька блок-постів виїжджають із території неволі до Запоріжжя, а згодом поселяються в Тернополі.

У ще одній танцювальній парі вальс веде Микита Фоменко. Вони однокласники з Марком. Микита з двома молодшими сестрами і братом разом із батьками у березні 22 року поспіхом рятувалися із села Червоне Маріупольської громади. Інакшемогли б опинитися у ворожому оточенні. Підліток родом з Авдіївки говорить: скільки себе пам’ятаю, стільки й тривала російсько-українська¬ війна на Донбасі.Вже тут у Тернополі він згадує свою школу в Авдіївці, яку росіяни двічі розбомбили. За словами друзів Микити і Марка, у четвертій школі в Тернополі їх зустріли з великим бажанням допомогти, підтримати і залучити до дружньої учнівської спільноти. 

Наразі в Тернопільській школі №4 навчається 68 вимушених переселенців. Вчителі допомагали їм не тільки на уроках, а й з оформленням на новому місці документів, грошових виплат від ЮНІСЕФ та інших донорів, залучали проєкти різних організацій, щоб подарувати підліткам-переселенцям ноутбуки. 

Для директорки тернопільської школи №4 Наталя Левенець надто важливо було, щоб учні та учениці, котрі виїжджали з-під бомб, почувалися не чужинцями- переселенцями,а повноправними членами шкільного самоврядування. Під час підготовки благодійного балу його організатори розмірковували, а чи варто у складний час війни проводити костюмоване свято. Чи можна таким заходом підтримати учнів та учениць, чиї батьки воюють на фронті. Як свято поєднати з благородною метою: допомогти воїнам. Тоді й вирішили, що цей балбуде винятково благодійним. У ньому зможе взяти участь кожен школяр і будь-хто з охочих вчителів. Та в результаті, до театрально-концертно¬го дійства долучились і батьки. За словами завуча з виховної роботи четвертої школи Mykola Fedoruts, цей бал об’єднав різні таланти дітей: юних художників, музикантівта співаків, кондитерів, фотографів і стилістів. Останні, до слова, відтворили фотозону святкової атмосфери 19 століття. 

Ліцитатор на благодійному аукціоні продає картини школярів та професійних художників. Ставки виголошують гості – військові, громадські діячі Тернополя, батьки школярів. Не змогла втриматись під час аукціону і директорка школи Наталя Левенець. Одна картина її дуже розчулила. 

Гості благодійного балу, серед яких були і наші захисники, кожен номер зустрічали оплесками. А ще на святі була й надзвичайно зворушлива мить – військовослужбовці 83-го батальйону 105 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ подарували школі свій бойовий прапор із підписами бійців. Один з них – випускника школи. Таким чином

бійці подякували дітям і вчителям-волонтерам за постійну підтримку в боротьбі з ворогом. 

84306 – таку суму з благодійного балу четверта тернопільська школа передає на придбання технічних вузлів для дронів, якими бійці новоствореної 33-ої механізованої окремої бригади вибиватимуть агресора. А переселенці з Донбасу та Запоріжжя Микита з Марком вірять, що їхні бальні танці - це більше ніж свято, це їхній конкретний учнівський внесок у звільнення рідних українських земель.

У наступній передачі розповімо, як учні з педагогами четвертої школи шиють кікімори, спідню білизну військовим і плетуть маскувальні сітки для бойової техніки.

А запис цього випуску програми #Сили_добра на Українське радіо можете прослухати тут:

http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3445358

З Тернополя Володимир Носков для Українського радіо. Перемога здобувається спільними зусиллями.

Сьогодні учні 3-Г класу взяли участь у фестивалі «Відкрийте спорт», організаторами якого була Ternopil Extreme school.